ЗДИ́РНИК, КА,
Зди́рник, ка, м. = Здирця. Народ не любить багачів, каже, що вони здирники. О. 1862. V. 12.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 144.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗДИ́РОК, РКА, →← ЗДИ́РЛИВИЙ, А, Е.